КОМПРОМЕТУВА́ТИ і рідко КОМПРОМІТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Виставляти кого-, що-небудь у негарному світлі; шкодити добрій славі когось, чогось. — Лазить [Стоколоса] за мною, як тінь, і ще мене компромітув своїми.. листами (Фр., II, 1950, 297); — А нічого мене при всякій нагоді компромітувати перед сторонніми (Головко, Мати, 1940, 10); — Я не хочу більш компрометувати ваш чесний дім своєю присутністю!.. (Кол., Терен.., 1959, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 253.