КОМІРЧИ́НА, и, ж. Зменш. до комі́рка 1, 2. Параска.. з комірчини робить другу хату (Мирний, IV, 1955, 117); [Ж і н к а: ] Я тут служу на кухні. Се ж над вами моя комірчина (Л. Укр., II, 1951, 188); По стінах його тісної комірчини.. бовваніли лубочні картинки (Ільч., Серце жде, 1939, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 246.