КОМІ́ЧНО. Присл. до комі́чний 1. Ломачевський.. комічно стає на траву одним коліном і подав Олесі поганенькі квітки (Н.-Лев., III, 1956, 128); Теличко розреготався: видно, Сагайдина скарга прозвучала для нього зовсім комічно (Гончар, III, 1959, 335).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 248.