КОНВЕРГЕ́НЦІЯ, ї, ж.
1. біол. Поява в неспоріднених організмах подібних ознак, що виникають унаслідок пристосування цих організмів до однакових умов життя. Сумчастий кріт є чудовим прикладом конвергенції, тобто набування зовнішньої подібності з плацентарними тваринами, що виробилася внаслідок еволюційного розвитку в однаковому навколишньому середовищі (Посібник з зоогеогр., 1956, 18).
2. лінгв. Збіг ознак, властивостей у явищах, між собою не пов’язаних, незалежних. Конвергенція..— збіг двох або кількох фонем в одному звуці в результаті історичного розвитку фонетичної системи мови (Сл. лінгв. терм., 1957, 81).
3. опт. Сходження зорових осей очей на предметі, на який дивимося зблизька Конвергенція й акомодація швидко вдосконалюються протягом перших трьох місяців життя (Шк. гігієна, 1954, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 256.