КО́НДОР, а, ч. Великий хижий птах з голою головою та шиєю, що живиться переважно падлом; водиться в Південній Америці. З хижих птахів на особливу увагу заслуговує кондор.., що належить до ряду американських грифів (Посібник з зоогеогр., 1956, 44); Стоїть закутий У клітку лев. А поруч з ним кондор розправив крила І гріє їх на сонці веснянім… (Олесь, Вибр., 1958, 331); * У порівн. Тепер, як кондор над рябцями, він [літак] кружляв.. над ворожими головами (Панч, І, 1956, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 259.