КОНСИСТЕ́НЦІЯ, ї, ж., спец. Ступінь щільності або густини речовини. Служить нам [дотик] до пізнання не тільки форми тіл, їх консистенції, поверхні і температури, але також їх віддалення (Фр., XVI, 1955, 263); Абрикоси для сушіння беруть стиглими, коли вони вже набули властивого сорту забарвлення, аромату та щільної консистенції м’якоті (Садівн., 1957, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 264.