КОНФЕРАНСЬЄ́, невідм.,ч. і ж. Артист (або артистка), що оголошує номери програми під час естрадної вистави, концерту тощо й розважає присутніх між номерами. Пролунав голос конферансьє, вибухли оплески, Оксана пішла на сцену (Сміл., Сад, 1952, 9); Маринка — конферансьє — оголошувала номер за номером (Збан., Переджнив’я, 1960, 410).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 273.