КОРА́ЛОВИЙ, а, е.
1. Утворений з вапнистих відкладів коралів. Коралові вапняки складаються з черепашок коралів (Курс заг. геол., 1947, 171); Є в Тихому океані, закинутий далеко від материків і великих островів, маленький кораловий атол Бікіні (Загреб., День.., 1964, 37); Кораловий острів; // Зробл. з коралів (у 2 знач.). Мати носить воду, а Орися віджимав [білизну], коралове намисто а побризкуванням плигав на грудях (Тют., Вир, 1964, 125).
Кора́лові ри́фи — надводні або підводні смуги на мілководних ділянках тропічних морів, утворені головним чином вапняковими скелетами коралів.
2. Який має колір коралів (див. кора́ли 2); яскраво-червоний. Повні коралові уста неначе осміхнулись до його (Н.-Лев., IV, 1956, 170); Зуби блищали, мов перла з-під вуст коралових (Дн. Чайка, Тв., 1960, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 285.