КОРЕ́КТНО. Присл. до коре́ктний. На слова Желізнякова він хотів відповісти коректно, але стримано й упевнено (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 286); Сам Ду-бинський, інженер за спеціальністю, з робітниками поводився більш-менш коректно (Гжицький, Вел. надії, 1963, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 287.