Слово "коренити" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


КОРЕНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., перех. і без додатка, розм. Ущипливо, дошкульно докоряти комусь за що-небудь; дуже лаяти когось, ганити. Було поки лає, коренить — несила моя, сльози ринуть, а наплачуся добре — утрусь..— жартую (Вовчок, І, 1955, 128); [Ганна:] Мало їм було знущатись над нами, ще й бідну дитину почали ганити та коренити (Крон., V, 1959, 148); [Михайло:] Корени мене за ледарство, за панські звички, але не чіпай моєї честі (Стар., Вибр., 1959, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 288.