КОРМ, у, ч. Їжа тварин. Аж баба хліб бровку шпурнула.., То він за кормом і погнавсь (Котл., І, 1952, 134); На придолинку росла конюшина, пирій — ситний корм скотині (Горд., II, 1959, 195); Основним для курей є зерновий корм — овес, кукурудза, просо та відходи, які лишаються під час переробки (висівки, борошняний пил) (Зоол., 1957, 129).
∆ Гру́бі корми́ див. гру́бий; Дріжджо́вані корми́ див. дріжджо́ваний; Зеле́ний корм див. зеле́ний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 293.