КОРОБЕ́ЙНИК, а, ч. У дореволюційній Росії — мандрівний крамар, що розносив по селах у коробі дрібний крам. Під шатрами торгували.. коробейники стрічками, ситцем (Н.-Лев., І, 1956, 58); Собаки.. зразу посхоплювались і загавкали, мов на вовка або на коробейника (Барв., Опов.., 1902, 418).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 294.