КОРОВА́ЙНИЦЯ, і, ж. Жінка, що виготовляє коровай. У суботу зібрала Івга коровайниць: бгають коровай, пісень співають, шишки ліплять (Кв.-Осн., II, 1956, 301); Заспівала найстарша коровайниця, приступаючи з ножем до великого весільного короваю (Кач., Вибр., 1953, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 295.