Слово "коронний" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


КОРО́ННИЙ, а, е.

1. Прикм. до коро́на 1. Коронна прикраса.

2. Стос. до корони (у 2 знач.); державний, урядовий. Королева.. увічнювала свою коронну власність покордонною фортецею (Ле, Право.., 1957, 194); Звістку про те, що Потоцький стягає проти нього [Довбуша] коронне військо, він сприйняв зовсім не так безжурно, як хотів показати товаришам (Гжицький, Опришки, 1962, 138).

Коро́нний ге́тьман, іст.— гетьман, якого призначав сам король. На канапі.. лежить.. сам гетьман коронний — Потоцький, син старого Миколи Потоцького, що завершив сумно під Корсунем свою бойову славу (Стар., Облога.., 1961, 23); Коро́нний суд, іст.— суд, що складався з постійних суддів-чиновників, яких призначав монарх. [Дрейсігер:] Того чоловіка конечне треба під коронний суд віддати (Л. Укр., IV, 1954, 237).

3. Найкращий, найбільш удалий (звичайно про роль, номер і т. ін. у репертуарі артиста). Він передивився.. усі її [актриси] давніші портрети «в коронних ролях» і в «бойових» убраннях (Л. Укр., III, 1952, 696); Нетерпляче чекав [Роман]: коли ж вона, нарешті, заспіває свою коронну, як йому здавалося, пісню про Романа і Марусю? (Минко, Ясні зорі, 1951, 190); Я вирішив продемонструвати свій.. коронний номер (Сміл., Сашко, 1954, 262).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 298.