КОРОТКОЗО́РИЙ, а, е.
1. Який погано бачить на далекій відстані (про очі); близькозорий. Пані Наталя говорила.. притишеним голосом сливе на вухо Варварі, а її ясні короткозорі очі неспокійно тоді блукали (Коцюб., II, 1955, 163); Лікар зняв окуляри і подивився на неї своїми прищуреними короткозорими очима (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 39); // Який має цю ваду зору (про людину). До того ж був [Калиновський] короткозорий, уже через вулицю не міг впізнати людини (Панч, Гомон. Україна, 1954, 267); // у знач. ім. короткозо́рий, рого, ч. Близькозора людина. Він, як усі короткозорі, задумливо мружив проти сонця.. очі (Збан., Сеспель, 1961, 10).
2. перен. Нездатний правильно передбачити, розрахувати; недалекоглядний, непроникливий. Лунали голоси з низин і з верховин.. А я, сучасності короткозорий син. Котився по життю глухим покотиполем (Рильський, Поеми, 1957, 269); Короткозора людина.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 299.