КОРОТКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи короткий, коротший, ніж треба. На йому була.. смушева шапка, сіра, трохи короткувата чумарка (Л. Янов., І, 1959, 90); Я став на лижі. Вони були трохи короткуваті (Збан., Малин. дзвін, 1958, 301).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 300.