Слово "коситися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


КОСИ́ТИСЯ1, ко́ситься, недок.

1. Зрізуватися, стинатися косою, косаркою тощо. Ця трава добре коситься; // безос. [Недоросток:] На, випий, Юхиме, чарку, щоб краще косилося (Вас., III, 1960, 88); Під ожередом спинив [Скибу] молотник якийсь.— Як там коситься? — спитав (Головко, І, 1957, 297).

2. Пас. до коси́ти1. На полянах і пролісках росла висока трава і ніколи не косилась, бо людей тоді було небагацько (Стор., І, 1957, 238).

КОСИ́ТИСЯ2, кошу́ся, ко́сишся, недок.

1. тільки 3 ос., розм. Те саме, що скривлятися; ставати викривленим, перекошеним. Косяться вікна.

2. Дивитися збоку, скоса. Хотів, щоб і не дивитись [на Марту], так як вже не сторожився — очі мої косяться та й косяться у той бік, де вона (Вовчок, VI, 1956, 240); Крокуючи за Дерзким, Данько час від часу з затаєною гордістю коситься на свій трофей (Гончар, Таврія.., 1957, 317).

3. чим., перен. Дивитися неприязно, вороже. Ще весною на луках вона помітила надмірну Юркову увагу до Франки й косилась на неї очима (Чорн., Визвол. земля, 1959, 177).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 305.