Слово "косиця" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


КОСИ́ЦЯ, і, ж.

1. Зменш.-пестл. до коса́1. Коли вона говорила, косиці її метлялися в повітрі (Собко, Скеля.., 1961, 57); О. Сергій, низенький, з рудими, рідкими косицями, викинув з рота декілька деренчливих слів (Чумак, Черв. заспів, 1956, 145); * Образно. Повилазили з села до ставу зелені сивуваті верби й посхилялись косицями в воду (Барв., Опов.., 1902, 156).

2. бот., розм. Те саме, що ву́са 3. А в пшениці золоті косиці (Сл. Гр.).

3. розм. Квітка, якою заквітчуються. Ой зацвіли черешеньки, зацвіли косиці (Сл. Гр.).

4. рідко. Загнуте перо у хвості птаха. Сидить півень на криниці, спустив крильця ще й косиці (Сл. Гр.).

5. діал. Цівка. Теля почало кидатися, поки гаряча кров косицею била з його рани (Фр., IV, 1950, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 305.