КОТЕЛО́К, лка́, ч.
1. Те саме, що казано́к 2. Їжу подавали не в тарілках, а в звичайних солдатських котелках (Збан., Сеспель, 1961, 42).
2. розм. Твердий чоловічий капелюх з опуклим верхом і невеликими полями. Зсунув [перукар] на потилицю котелок і скучно, як щодня, розглядав вітрину приладів електричних (Коцюб., II, 1955, 411); Мсьє Енно.. мав на голові легенький котелок з муаровою стрічкою (Смолич, V, 1959, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 309.