КРАВЧИ́НА1, и, ч., розм. Молодий кравець; недосвідчений кравець. До нас почав вчащать захожий парубок кравчина,— прийде з шиттям було й сидить… (Фр., XIII, 1954, 113).
КРАВЧИ́НА2, и, ж. Назва козацько-селянського війська, яке в кінці XVI ст. зібрав Наливайко. Кравчина запорізька До Хотиї поспішала (Укр.. думи.., 1955, 124); Обізвався Наливайко — Не стало кравчини! (Шевч., І, 1951, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 319.