КРАДІ́Й, я, ч. Те саме, що зло́дій 1. [Тоня:] Ви знову дверей не зачинили? А ще крадіїв боїтесь (Коч., II, 1956, 432); Краді’ів негайно звільнили з підприємства (Рад. Укр., 5.VІІ 1963, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 319.