КРАКОВ’Я́К, у й а, ч. Польський народний танець у швидкому темпі. Олеся танцювала.. краков’яка з Бонковським (Н.-Лев., III, 1956, 60); Він танцював вальс, краков’як (Трубл., II, 1955, 10); // Музика до цього танцю. В хаті бумкав бубон, бряжчали цимбали, високо і тонко виводила скрипка. Награвали краков’яка (Смолич, Мир.., 1958, 67); // Польська народна пісенька типу коломийки. Зоня знала стільки веселих, дотепних краков’яків, уміла так гарно танцювати (Л. Укр., III, 1952, 647).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 322.