КРА́СНИЙ, а, е, КРА́СЕН, сна, сне, нар.-поет. Те саме, що га́рний 1; прекрасний, чудовий. Мені здається, що тим і наш світ красний, що він не однаковий (Мирний, V, 1955, 307); І знов прийшла весна-красна, І знов зазеленіло поле (Гл., Вибр., 1951, 178); Вздовж стін стоять широкі ослони, застелені різнобарвними, дуже красними килимцями (Коцюб., III, 1956, 45); Знову літо у краснім цвіті, В колиханні ясних комет (Мал., Запов. джерело, 1959, 222); // Який має привабливу зовнішність; уродливий (у 1 знач.). Не родися красна, та родися щасна (Номис, 1864, № 1674); Хто його [Кармеля] уперше стрічав.., потім ніколи вже не зміг забути його обличчя красного (Вовчок, І, 1955, 346); Стояв син її в сріблі місяця такий красний.., що в мами серце защеміло (Вільде, На порозі, 1955, 337); // Приємний, втішний. Одної ночі мав він красний сон (Укр.. казки, легенди.., 1957, 92); Над сонним містом легкокрилим роєм Витають красні мрії, давні сни (Л. Укр., І, 1951, 71); // Найкращий. Нащо собі марно жалю завдавати, Нащо свої красні літа загубляти! (Метл. і Кост., Тв., 1906, 245); // Радісний, щасливий. Іноді й віри не доймаємо, що доля наша така красна (Барв., Опов.., 1902, 97); Чи не так, як і.. весну, Я бачила кохання й молодощі І все, чим красен людський вік убогий? (Л. Укр., І, 1951, 145).
◊ Кра́сна дичина́ — найкраща болотна та ін. дичина (бекас, валюшень, глухар тощо); Кра́сна діви́ця — молода, гарна, вродлива дівчина. Почали казати [старости].. про порошу, про князя, про куницю і звели на красну дівицю (Кв.-Осн., II, 1956, 488); Кра́сна мо́ва — мова, що відзначається майстерністю або пишністю викладу думок. Красная мова находить добрії слова (Номис, 1864, № 12859); Кра́сна ри́ба — цінна парода безкісткових (осетрових і т. ін.) риб; Кра́сна то́ня — перший у сезоні улов, звичайно найкращий. Красна тоня вдалась добра; але того літа риба ловилась дуже погано (Н.-Лев., II, 1956, 249); Кра́сна ціна́ (платня́) — найвища ціна (платня). — Хорошу, Тимофію, витесав кроковку. Продай мені її. Красну ціну заплачу (Стельмах, II, 1962, 37); Кра́сне мі́сце — найкраще, почесне місце. Лісничий посадив на красне місце гостя (Рибак, Зброя.., 1943,129); Кра́сне писа́ння, заст.— каліграфія, чистописання. При читанні каталога він не спитав.., чому .. не були на годині красного писання (Ков., Світ.., 1960, 106); Кра́сне письме́нство, заст.— художня література. Наш інтелігентний читач.. бажав би зустрітись в творах красного письменства нашого з обробкою тем.. соціальних, психологічних, історичних і інших (Коцюб., III, 1956, 239); Кра́сне сло́во; Кра́сні слова́ — влучне, виразне (у 2 знач.) слово. Марченко виголосив .. тост за дружбу польського і радянського народів.. Красні слова самі лилися з уст (Минко, Ясні зорі, 1951, 24); Кра́сне со́нце — яскраве сонце. Так і зима мине; на весну красне сонце загріє… (Мирний, І, 1949, 210); Кра́сний госпо́дар (хазя́їн) — добрий господар.— Такий мені хазяїн красний, що хазяйці й чарки випить не дав..» (Свидн., Люборацькі, 1955, 126); Кра́сний день — гарний, погідний, сонячний день. День був красний, люди по городах, по полях працювали (Ков., Світ.., 1960, 5); Кра́сний звір — найцінніший для мисливця звір (ведмідь, лось, куниця тощо). Ні зоряних небес мандрівні хори. Ні вітрокрилі в морі байдаки. Ні в полі збройних лицарів полки, Ні звіра красного глибокі нори, .. — Ніщо мого вже серця не торкне (Зеров, Вибр., 1966, 442); Кра́сний торг, заст.— багатий товарами, вдалий щодо купівлі або продажу торг. Тепер літо, в полі робота, а наш торг тілько зимою красний (Фр., III, 1950, 54); [Не] для (за́для, ра́ди) кра́сного сло́ва (слівця́) — [не] для ефекту, [не] для того, щоб справити враження. Не ради красного слова вона тепер приводила в примір братової синів (Мирний, IV, 1955, 115); Не для красного слова мовиться: народ — творець історії. Він є таким насправді (Рад. Укр., 15.IV 1964, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 327.