КРАСНОГОЛО́ВЕЦЬ, вця, ч. (Boletus rufus Schaeff.), їстівний гриб із червоною або жовтогарячою шапкою; підосичник. Гайку, гайку, дай гриба й бабку! сироїжку з добру діжку, красноголовця з доброго молодця (Номис, 1864, № 340); Ми збирали красноголовці, червонюки, опеньки (Досв., Вибр., 1959, 56); * Образно. Ой казали красноголовці. Що ми зроду хлопці… (Чуб., V, 1874, 1183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 327.