КРАСНОМО́ВСТВО, а, с.
1. Те саме, що красномо́вність. Одні дивувалися красномовству чиновника, другі підхвалювали Кряжова (Мирний, І, 1949, 389); — Я чув, що серед молодих дияконів Софії відзначається своїми талантами Лев, сам з Азії, простого роду, але красномовством знаменитий… (Скл., Святослав, 1959, 511).
2. заст. Риторика. Визначний зразок урочистого красномовства XI ст. становить «Слово о законе и благодати» (Іст. укр. літ.. І, 1954, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 328.