КРАСУ́НЬ, я́, ч. Те саме, що кра́сень. Дівчата.. одкривали обличчя, коли стрічались з красунем-турком (Коцюб., І, 1955, 395); Це був.. красунь на все село: чорнобривий, червоновидий, високий на зріст (Л. Янов., І, 1959, 33); Олені дивилися добрими і смирними .. очима і зовсім не були схожі на тих красунів-оленів, що їх бачив Юра на малюнках (Багмут, Щасл. день.., 1959, 127); Сходить місяць — красунь дорідний, в заводь неба ясну пливе (Гонч., Вибр., 1959, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 329.