КРА́ЩЕ, присл.
1. Вищ. ст. до га́рно, до́бре 1, 3 і хо́роше; ліпше. . Ніхто краще за неї не гаптував у п’яльцях (Мирний, IV, 1955, 337); Вона дівчина бідна, але завжди вбирається краще від господарських дочок (Л. Укр., III, 1952, 478); Добре нам мати на світі хорошого друга, Друзів — ще краще (Рильський, III, 1961, 200); // у знач. присудк. сл. Про поліпшення стану хворого. Хворому стало краще.
Тим кра́ще — тим сприятливіше, тим вдаліше, щасливіше для когось. [Лікар:] Прочитає [панночка] останнє слово науки і думає, що вже всю мудрість проглинула. По-моєму, чим менше панночка книжок читає, тим краще (Л. Укр., II, 1951, 40).
2. у знач. част. Уживається для підкреслення переваги чогось над чимось; ліпше. Ходімо краще додому.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 330.