КРЕВЕ́ТКА, и, ж. Їстівний десятиногий морський рачок із дуже розвиненим черевцем. Ковтав [Джузеппе ] живі креветки, дрібненькі рибки (Коцюб., II, 1955, 417); Де в жовтих глеках подають вино І на тарелях — рибу та креветки. Сиділи ми в компанії французів (Рильський, III, 1961, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 331.