КРЕМ’ЯН́ИСТИЙ, а, е.
1. Те саме, що кремени́стий 1. Крем’яниста земля роздроблювалась під їх ногами (Коб., І, 1956, 452); Крем’яниста дорога; // Із кременю. Зацвіла на скелі крем’янистій скромна квітка і непоказна (Забашта, Пісня.., 1961, 22).
2. перен. Важкий, з численними перешкодами (про життєвий шлях). У неї був син комуністом. Легеньких шляхів не шукав, А завше ішов крем’янистим. За волю боротися звав (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 335.