КРЕНДЕ́ЛИК, а, ч. Зменш.-пестл. до кре́ндель; // у знач. присл. кренде́ликом. У вигляді кренделя. — Кіснички вплету, кренделиком коси зложу..— наче намальоване буде! — утішається Марта своєю роботою (Мирний, IV, 1955, 337).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 335.