КРЕСА́ТИСЯ, кре́шеться, недок.
1. Добуватися кресанням. * Образно. Дівчино рідна! Ти люба мені Тим, що змагання дівочі Крешуться в серці твоїм, як огні (Вороний, Вибр., 1959, 177)
2. Сильно вдарятися об що-небудь. Повзли [піхотинці].. все вище і вище між розпеченим камінням, об яке кресались.. кулі (Гончар, III, 1959, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 336.