Слово "кривдити" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


КРИ́ВДИТИ, джу, диш, недок., перех. Робити комусь кривду (у 1 знач.). Козаки його [пана] стереглись, як огню, і обходили, бо тяжко їх кривдив (Вовчок, І, 1955, 41); З білої сорочки сміялися. Кривдили мене і ранили (Стеф., І, 1949, 173); Вони [бійці] не кривдили старого, 1.. кожний закликав Ференца до свого казанка (Гончар, III, 1959, 229);// також без додатка, рідко. Ображати, обмовляти. А то люди, як почули, що старостів заслав, стали кривдити, що кульгава та всякі поговірки пустили (Барв., Опов.., 1902, 295).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 339.