КРИВЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до криви́й 1, 4, 5. На одшибі, в кутку кривенький стіл (Вовчок, VI, 1956, 281); Так вона до віку, дякуючи братові, зосталася кривенькою (Мирний, IV, 1955, 73); Дідусь пошкандибав до кручі (а ноги кривенькі босі) (Сос., І, 1957, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 339.