КРИВИ́Й, а́, е́.
1. Непрямий, вигнутий, покручений. Блискають шаблі, миготять криві турецькі ятагани (Н.-Лев., III, 1956, 307); Криві стежки вились по каменистій спадині (Коцюб., І, 1955, 392); Чумацький Шлях простягався у вічність двома велетенськими кривими коліями (Довж., І, 1958, 307).
Криви́й та́нець — старовинний український весняний гуртовий танок; коло (див. коло 6). — Беріться у хрещика, у ворона, поведем кривого танця (Кв.-Осн., II, 1956, 425).
2. у знач. ім. крива́, во́ї, ж., мат. Непряма лінія. До складу дискримінантної кривої можуть входити обвідна, геометричне місце особливих точок і окремі лінії сім’ї (Курс. мат. анал., II, 1956, 101).
∆ За́мкнена (за́мкнута) крива́ лі́нія див. за́мкнений.
3. у знач. ім. крива́, во́ї, ж. Лінія, якою графічно зображують співвідношення кількісних показників якого-небудь процесу. Крива виробництва молока невпинно підноситься завдяки зміцненню та удосконаленню кормової бази (Хлібороб Укр., 11, 1964, 4).
4. Який характеризується несиметричністю; перекошений, викривлений. Глянув же я на себе в дзеркало, так батечки!..і рот кривий, і щоки позападали (Стор., І, 1957, 121); Криві ворота.. неприязно кинулись у вічі й образили Грицькову хазяйливу натуру… (Мирний, І, 1949, 278); Я ж такий сумний і ніяковий, і у мене каблуки криві (Сос., І, 1957, 207).
◊ Крива́ у́смішка; Криви́й у́сміх — нещира, вимушена або презирлива усмішка. — Посватав! узяв добро! — шипіла вона [Маланка] з кривим усміхом (Коцюб., II, 1955, 30); Кілька кроків він ішов мовчки з тою ж кривою усмішкою, застиглою на губах (Головко, II, 1957, 518); Криве́ дзе́ркало: а) дзеркало, що дає неправильне зображення; б) (чого) спотворення чогось; Криви́й на одне́ о́ко — сліпий на одне око; одноокий. За ним їхали Мартин з своїм братом, кривим на одне око (Панч, Гомон. Україна, 1954, 283); Криви́м о́ком диви́тися (погляда́ти і т. ін.) на кого — що — підозріло, з неприязню дивитися на кого-, що-небудь, ставитися до когось, чогось. На козацьку Україну кривим оком поглядали (Сл. Гр.); Криви́й по́гляд — підозрілий, неприязний погляд. На криві погляди він волів не зважати (Жур., Вечір.., 1958, 209).
5. Який має одну ногу пошкоджену або коротшу від другої; кульгавий. В жалю, в сльозах і гіркім смутку Богиня [Венера] сіла в просту будку. На передку сів Купи-дон; Кобила їх везе кривая (Котл., І, 1952, 217); За ним [хлопчиною] щосили гнав старий, кривий на одну ногу садівник (Фр., II, 1950, 101); Кривий швець приволік дволемішний плуг (Панч, В дорозі, 1959, 31).
6. перен., розм. Те саме, що хи́бний; неправильний (у 2 знач.), помилковий. Він тепер соромився.. тієї кривої стежки, якою він думав дійти до щастя (Мирний, І, 1949, 363); Згадаймо, браття, кождий крок кривий, всі помилки, що важко промайнули (Фр., XIII, 1954, 80); Маркушевському тяжко давалося життя. На кривих манівцях, якими рясніли сорок п’ять прожитих ним років, йому траплялося всього: і удач, і зривів, і раптових поворотів (Ю. Бедзик, Альма.., 1964, 79).
◊ Криве́ сло́во: а) несправедливе, образливе слово; заперечення. [Маруся:] Ні одного кривого слова я від нього не чула (Стар., Вибр., 1959, 275); б) нещира, лицемірна мова. — Не по правді сказав ти се, боярине… Бач, сонце.. закрило своє ясне лице, щоб не слухати твоїх кривих слів! (Фр., VI, 1951, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 339.