КРИВИЧІ́, ів, мн. (одн. кри́вич, а, ч.). Давнє східнослов’янське плем’я, що жило у верхів’ях Дніпра, Західної Двіни та Волги. У поході 907 р. брали участь словени, кривичі, древляни, радимичі, поляни, сіверяни і в’ятичі, тобто всі ті слов’янські племена, які на той час були підвладні Олегові (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 538).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 340.