КРИВОДУ́ШНИЙ, а, е. Який кривить душею; нещирий, лицемірний, підступний. Був цей гетьман хитрий, криводушний (Укр.. казки, легенди.., 1957, 248); // Власт. нещирій людині. Наслухався [Нестір] всього — щирого і криводушного, справедливого і хибного (Вол., Озеро.., 1959, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 341.