КРИВУ́ЛЬКА, и, ж.
1. Зменш. до криву́ля 1, 3, 4. — Ти [їжак] своїми кривульками перебіжиш мене?— сміявся Заєць (Фр., IV, 1950, (64); Перед Бунчуком лежала купа дрібно списаних кривульками листків з учнівських зошитів (Зар., На.. світі, 1967, 199).
2. у знач. присл. криву́лькою. Зигзагом (у 2 знач.). Візок усе котився вузькою, нев’їждженою дорогою, що бігла кривулькою поміж озиминою до села (Коцюб., І, 1955, 308).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 342.