КРИВУЛЬКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Трохи кривий (у 1, 4, 5 знач.), покручений; звивистий. На підлозі сльози всіх парасоль пливли кривулькуватими, брудними струмочками (Вільде, Повнол. діти, 1960, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 342.