КРИТЕ́РІЙ, ю, ч. Підстава для оцінки, визначення або класифікації чогось; мірило. Критерієм правильності теоретичних висновків, як відомо, є практика (Наука.., 8, 1956, 36); Правда життя — ось найперший критерій художності, що його висуває марксистсько-ленінська естетика (Рад. літ-во, 3, 1962, 9).
∆ Крите́рій і́стини, філос.— мірило істинності, вірогідності людських знань, їх відповідності об’єктивній дійсності.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 349.