КРИТИКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до критикува́ти. Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую [в поемі «Гайдамаки»] так, як чув од старих людей; надрукованого і критикованого нічого не читав, бо, здається, і нема нічого (Шевч., І, 1963, 142); // критико́вано, безос. присудк. сл. Марусяк не мав уже жодного авторитету. При нім критиковано і його самого, і його діяльність, і критиковано різко, немилостиво (Хотк., II, 1966, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 351.