КРОВИ́СТИЙ, а, е, розм. Який має червонястий колір шкіри на обличчі; здоровий, рожевовидий. Має [начальник поліції] літ з 50, середнього зросту, заживний, кровистий (Л. Укр., IV, 1954, 236); // перен. Енергійний, діяльний. Її жива, кровиста натура ниділа і сохла в.. бездільній самоті (Фр., V, 1951, 419).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 360.