КРОКОДИ́Л, а, ч. Великий земноводний плазун, тіло якого вкрите панциром із рогових щитків; живе в тропічних країнах. Широкі смужки червоного світа.. падали на стародавній довгий фортеп’ян, схожий на крокодила з вузьким хвостом (Н.-Лев., II, 1956, 49); Дивлюсь — аж ось жирафи, і тигри, й крокодил… Це піді мною Африка, велика річка Ніл (Забіла, У.. світ, 1960, 41); Крокодили — це чудово пристосовані до життя у воді хижаки, які швидко плавають і спритно пірнають (Посібник з зоогеогр., 1956, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 364.