КРОКУ́ЮЧИЙ, а, е. Який пересувається, послідовно переставляючи опорні частини в напрямі руху (про машини та механізми). Гуртківці.. закінчували модель крокуючого екскаватора (Донч., V, 1957, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 364.