КРО́СНА, сен, мн. (одн. кро́сно, а, с.).
1. Ручний ткацький верстат. Господарям — поле орати, А господиням — на кроснах ткати (Н.-Лев., II, 1956, 462); Староміський стояв коло стола, позираючи на позасновувані кросна (Фр., III, 1950, 67); Любила [Мір’єм] свої кросна, з-під яких снувались довгі рушники з чудними візерунками (Коцюб., II, 1955, 143); За горами Карпатами, Де річка Уж тече, Над кроснами нап’ятими Гуцулка килим тче (Воронько, Три покоління, 1950, 38).
2. Спеціальна рама, на яку натягують тканину для вишивання; п’яльці.
3. Рама в деяких примітивних знаряддях. Кросна в жорнах розхиталися — треба їх тугіше задовбати (Сміл., Сад, 1952, 250).
4. діал. Полотно, тканина. Ой хоч я невеличка, та ще й недоросла. Поставила і виткала шовковії кросна (Барв., Опов.., 1902, 422); * Образно. Високий південь звівся наді мною, Під мною кросна тче Десна (Стельмах, Жито.., 1954, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 366.