КРОТОВИ́НА, и, ж.
1. Купка землі, вигорнута кротом із нори на поверхню. Кротовини перетинають лісову дорогу,— свіжі, лискучі купки чорноземлі (Ю. Янов., Мир, 1956, 144); Машина вибігла на лужок, ..легко застрибала по кротовинах (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 264); // Земля, взята з цієї купки. Помастила ясногарячою кротовиною долівку, помила вікна (Кучер, Пов. і опов., 1949, 69).
2. Кротяча нора. Восени.. гадюки залазять до старих кротовин, у дупла.. і засинають на зиму (Визначник земноводних.., 1955, 133).
3. Підземний водопровідний канал, що його прокладають під час гідромеліоративних робіт. Подавання води.. по гончарних трубках, або кротовинах, є одним з досконаліших способів підгрунтового зрошення (Колг. Укр., 2, 1962, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 367.