КРУГОВИ́Д, у, ч.
1. Те саме, що видноко́ло. Густий .. ліс стояв у пітьмі, мов ..вал, протягаючийся [який протягався] геть поза край круговиду (Фр., VIII, 1952, 303); Рокочучи, відплинув гомін міді, І чорна трость ебенова співа.. Одна на всім принишклім круговиді (Бажан, Роки, 1957, 284).
2. рідко. Те саме, що кругозі́р 1. Се.. жінки з дуже затісненим круговидом життєвих інтересів, симпатій і антипатій (Фр., II, 1950, 331).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 369.