КРУЖНИ́Й, а́, е́. Об’їзний, обхідний (про шлях, стежку тощо). Вевеллі поїхав кружними шляхами і дістався до турецького табору мало не через місяць (Тулуб, Людолови, II, 1957, 503); Альоша потрапив у таврійські степи далекою кружною дорогою (Гончар, II, 1959, 70); * Образно. [Валент:] Я не проламувався через мур, шануючи твоє завдання, батьку, але тепер знайшов я кружну стежку (Л. Укр., III, 1952, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 372.