КРУ́КІВ, кова, кове. Прикм. до крук. Майорша обійшла округ чорну, мов крукове крило, ріллю (Барв., Опов.., 1902, 347).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 372.