КРУТНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Однокр. до крути́тися 1. Настя крутнулась на одній нозі й вибігла з зали (Н.-Лев., III, 1956, 214); Гарасько нетерпляче крутнувся на ослоні, миттю схопився й почав кашляти (Мирний, IV, 1955, 347).
2. розм. Те саме, що поверну́тися 1. Санчата.. несамовито крутнулися вбік (Стельмах, І, 1962, 62).
3. розм. Кинутися, метнутися куди-небудь. Крутнулася [баба] туди-сюди, та бачить, що треба лізти вгору (Щог., Поезії, 1958, 485); Поправивши хустку, вона крутнулася до комори, засунула її на замок.. і вибігла на вулицю (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 294).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 377.