КРУТНЯ́, і́, ж., розм. Те саме, що круті́йство 1. Одрадячи одкинулися, думаючи, що то німецькі крутні, щоб ціну збивати (Мирний, IV, 1955, 242); — Казав [піп], що мужик крутнею живе (Март., Тв., 1954, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 377.